Спілкування з полотном

Ганна Криволап: "Треба відчувати, що диктує тобі полотно.  Найцікавіші ідеї народжуються саме так"

Виставка української художниці Ганни Криволап пройде з 25 вересня по 10 жовтня в Українському інституті Америки (Нью-Йорк, США).  Експозиція складається з двох частин: серії фігуративних робіт "Горизонти" та абстрактних - "Стрічки".  Перша з них являє собою пейзажний цикл, у якому автору вдалося об'єднати різні, здавалося би, міста: Київ, Стамбул, Гурзуф, Сараєво... Джерелом натхнення для другої серії стала відома українська традиція, коли дівчата під час святкування весілля прив'язують різнокольорові стрічки до паркану, загадуючи побажання.  "Твори Ганни Криволап - це ірраціональна узагальнена модель світу, який знаходиться в стані змін, боротьби та динамічного неспокою.  Це завжди вихід у духовний простір, де існує повна свобода вибору", - написав про творчість художниці мистецтвознавець Дмитро Корсунь.  Ініціатор проведення виставки робіт  Ганни Криволап у Нью Йорку - Людмила Рабій.  Волтер Гойдиш, арт-директор і голова програмного комітету Українського інституту Америки та Людмила Рабій виступають спів-кураторами виставки.

"Скільки себе пам'ятаю, завжди малювала", - говорить про своє дитинство Ганна Криволап. Майбутня художниця виростала в мистецькій атмосфері: і батько - видатний майстер пензля Анатолій Криволап, і мати - художник-етнограф Зінаїда Васіна - заохочували творчий потяг доньки.  Юний талант розкрився рано.  Як справжня перфекціоністка, Ганна наполегливо опановувала академічні основи спочатку у художній школі, а згодом - у Національній академії образотворчого мистецтва й архітектури.

Неповторний стиль художниці - це дивовижне поєднання кольору і простору, виразних деталей і безмежності, маленьких відкриттів і вічних істин.  За плечима - понад 20 персональних виставок в Україні, Австрії та Грузії, участь у міжнародних виставках у Німеччині, Туреччині, США, Боснії і Герцеговині та інших країнах.  Останні два роки співрозмовниця мешкає в Сараєво.  Із вікна майстерні відкривається вид на вкриті лісом гори.  Приміщення залите світлом і кольором.  "Працюю одразу над кількома картинами одночасно, це звично для мене", - проводить рукою в бік полотен Криволап.  В інтерв'ю художниця розповіла про те, як народжується творчий задум, як сприймають картини в різних куточках світу і про те, чому для художника важливо "слухати" внутрішній голос.

- Ганно, хто з наставників свого часу найбільше вплинув на ваше професійне зростання? 
- Звичайно, перш за все вплинуло те, що я народилася й виростала в сім'ї художників.  Мама й тато постійно працювали, і обговорення творчих тем велося вдома.  У художній школі, де я навчалася, теж пощастило з учителями.  Лев Презант, Зоя Лерман і Олег Животков - це були фантастичні педагоги, давали не лише академічні канони, а й відкривали погляд на мистецтво.  В академії запам'ятався професор Данило Лідер, один із найкращих у Радянському Союзі сценографів. Його погляд на багато важливих для художника речей дуже допомогли згодом у роботі.  Ще варто назвати групу класиків нефігуративного живопису "Живописний заповідник" (Олександр Животков, Анатолій Криволап, Тіберій Сільваші, Микола Кривенко і Марко Гейко), яка в часи мого навчання на (початку 90-х )активно працювали, а їхні роботи ставали резонансними подіями у мистецькому житті.  Брала потроху у кожного зі своїх наставників: одні дали блискучі академічні канони, інші сформували мої погляди на ідейність, на мистецтво.  А от суто живописних речей багато дав тато.  Він був дуже наполегливим у тому, щоб я пройшла гарну школу, засвоїла ази.  Це була дуже сувора школа, але вдячна татові, тому що в творчості не відчуваю проблем у тому, щоб переключатися.  Наприклад, хочу написати портрет - можу зробити його реалістичним, можу абстрактним. Коли знаєш ази, ти не скутий рамками своїх можливостей.
- Розкажіть трохи про творчу «кухню».  Як виношуєте задум, чи обговорюєте ідею з кимось, що сприяє вашій роботі і що, навпаки, заважає? 
- Творчі схеми бувають різні.  Є багато задумів, і ти носиш їх, обробляєш,працюєш над ними роками.  Іноді ідеї мають реалізацію, іноді - ні.  Як на мене, часто вирішує сама робота.  Коли починаєш працювати, на полотні відбуваються якісь речі, вони тобі самі диктують, що робити, підказують якісь нові рішення.  У такий момент просто треба бути абсолютно відкритим і не нав'язувати власні задуми полотну, а відчувати, що воно тобі диктує.  Напевне, найцікавіші речі, найцікавіші ідеї народжуються саме так.  За таке диво я ціную полотно. Люблю запах олії, люблю фарби.  Хоча свого часу пробувала себе на стику мистецтв. Наприклад, займалася боді-артом і робила акції з артистами балету: поєднання живопису, музикии і танцю.  Створювала також декорації і костюми до вистави в Німеччині. Цікаво, захоплююче, але моє покликання - все ж полотно, олія.
- Ваші картини експонувалися на виставках за кордоном, є в приватних колекціях шанувальників сучасного мистецтва в Польщі, Канаді, Швеції, Голландії. Чи є відмінності у сприйнятті ваших полотен в Україні та інших країнах?
- Різниці сприйняття абсолютно жодної немає.  Це так приємно!  І це доводить, що Україна є європейською країною, і у мистецтві - також.
- Україна сьогодні переживає складний і цікавий час.  Чи відбилися події в країні на вашому житті і вашій творчості? Як саме? 
- Я розділяю свою позицію як художника і як громадянина.  Намагаюся не пов'язувати творчість із подіями в країні.  Мені здається, для цього є художники актуального мистецтва, вони повинні стежити і швидко реагувати.  А ми - займатися тим, що вміємо найкраще.  Як громадянин - помічаю інтерес до моєї країни у світі.  Коли дізнаються, що я з України, співчувають, особливо тут, у Боснії, яка переживала трагічні події двадцять років тому.  Часто у Німеччині, де я виставляюсь, просять про відеоінтерв'ю, питають про події в моїй країні.  Живучи за кордоном, у своїй творчості знову і знову звертаюся до України.  Відчуття ностальгії провокує до того, що українська тематика стає провідною.  У мене є серія "Горизонти": почала її з Києва, потім були Стамбул, Сараєво, є трошки Відень, Гурзуф. Перелік відкритий, і зараз продовжую малювати київські горизонти. Паралельно роблю нову серію, теж українську, але не пейзаж.
- Сучасне мистецтво спонукає мислити, розшифровуючи зміст твору, знаки, символи і паралелі. Талановитий художник «відкриває» філософа у глядачеві. Яким для вас виглядає ідеальне спілкування з колегами та шанувальниками?
- Мистецтво взагалі відкриває людині інший погляд на речі, на світ, на себе.  Відкриває асоціативне мислення в собі.  Звичайно, не кожному під силу зрозуміти складні математичні формули.  Так само і в мистецтві.  Якщо у людини є бажання, вона починає працювати і потім уже розуміти мистецькі твори.  Це стосується і класики, і модерну.  Хоча є речі, які сприймаються інтуїтивно. А є ті, які треба сприймати інтелектуально, вивчати і знати.
Художники - вони здебільшого самітники за натурою, більше зосереджені на творчості.  Спілкування відбувається на вернісажах, коли приходять колеги, дають відгуки, аналізують. Всі люди мистецтва - надзвичайно цікаві особистості.  А іноді дивишся: приходить людина і просто "спілкується" з твоїми роботами.  Відбувається такий обмін енергетикою, і це диво: людина сприймає лише те, що ти робиш, але сам ти залишаєшся осторонь. Такі випадки позитивно вражають.
Інтерв'ю провела
Ліна КУЩ.


Довідково
ГАННА КРИВОЛАП   Член Національної спілки художників України. Член художньої організації «Syrlun Kuntstverein», Германія.   Закінчила державну художню середню школу ім. Т.Г. Шевченка, Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури.
Перша персональна виставка - в 1990 році у Тбілісі, Грузія. Мала персональні виставки у Музеї російського мистецтва (Київ, 2012 р.) та галереях Києва.  З 2009 р. брала участь у міжнародних художніх виставках у Берліні (Німеччина), Цюріху (Швейцарія),  Стамбул (Туреччина), Майамі, Сан-Дієго і Г'юстон (США), Сараєво (Боснія і Герцеговина), музей MOYÀ, Відень (Австрія).
У 2013 році отримала першу премію на Всеукраінському Тріенале живопису.
УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ АМЕРИКИ
Некомерційна організація, що пропагує мистецтво, музику й літературу України та української діаспори. Інститут є місцем проведення художніх виставок, концертів, кінопоказів, поетичних читань, літературних вечорів, дитячих програм, лекцій та освітніх програм. Розташований у Нью-Йорку у маєтку Флетчер-Сінклер, який належить до національних історичних пам'яток США. Президент інституту - Данило Свістель (Daniel Swistel).

12.08.2015